Права неповнолітніх у трудових правовідносинах

News

Неповнолітні, тобто особи, які не досягли вісімнадцяти років відповідно до статті 187 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.

Згідно із  статтею 188 КЗпП не допускається прийняття та роботу осіб молодших 16 років. Але як виняток, за згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть прийматись на роботу особи, які досягли 15 років. Пунктом 1 частини першої статті 51 КЗпП для неповнолітніх працівників віком від 16 до 18 років встановлено скорочену тривалість робочого часу — 36 год. на тиждень; для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 год. на тиждень.

Для осіб, які не досягли 18 років, випробувальний термін при прийнятті на роботу не встановлюється статтею 7 КЗпП.

На кожному підприємстві має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років, із зазначенням дати їх народження. Заборонено використовувати працю осіб, які молодше вісімнадцяти років, на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Забороняється також залучати їх до: підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми; нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні. Гранично допустимі навантаження для неповнолітніх визначено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22 березня 1996 року № 59. Особи молодше вісімнадцяти років можуть бути прийняті на роботу лише після попереднього медичного огляду та щорічному медогляду до досягнення 21 року.

Закон дозволяє приймати на роботу осіб, не молодше шістнадцяти років, за згодою одного із батьків прийматись на роботу особа, яка на момент працевлаштування досягла 15-річного віку. Учні загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів можуть виконувати легку роботу, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процес навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків.

Заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років, згідно із статтею 194 КЗпП, при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи, відрядні оплачується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників.

Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати.

Молоді працівники мають право на щорічну відпустку, яка надається у зручний для них час. Щорічні відпустки працівникам віком до вісімнадцяти років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації. Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день згідно статті 75 КЗпП України та частиною 8 статті 6 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР. Ненадання щорічної відпустки особам віком до 18 років протягом робочого року забороняється. Це означає, що заміна неповнолітнім всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

Звільнення працівників молодше 18 років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, тільки за згодою служби у справах дітей.

Якщо продовження роботи неповнолітнього працівника загрожує його здоров’ю або порушує його законні інтереси, батьки, усиновителі і піклувальник неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі і строкового.

Частина 2 статті 47 Цивільного процесуального кодексу України визначає, що неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом.

Абзацем 6 статті 235 КЗпП передбачено, що при винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Джерело: kadrovik.ua

Написать комментарий