Особливості працевлаштування внутрішньо переміщених осіб

News

Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції України, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни, що постійно проживають в Україні; забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість і державне соціальне страхування у разі безробіття реалізується відповідно до законодавства України.

Для працевлаштування переселенець надає документи, передбачені ст.24 Кодексу законів про працю ( далі – КЗпП): паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, – також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи. Законодавство не вимагає надання переселенцем роботодавцю довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Дублікат трудової книжки внутрішньо переміщеної особи відповідно до «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 ( далі – Інструкція № 58), може бути виданий за новим місцем роботи в зв’язку з браком доступу до трудової книжки працівника внаслідок проведення антитерористичної операції на території, де працювала така особа. Дублікат видається на підставі заяви працівника й отриманої ним письмової інформації з Антитерористичного центру при СБУ про проведення АТО/ООС на території, де він працював.

У разі відновлення доступу до трудової книжки записи з дубліката про періоди роботи переносяться в трудову книжку. Водночас на першій сторінці дубліката робиться напис: «Дублікат анульований», завіряється печаткою роботодавця за останнім місцем роботи – і дублікат повертається його власнику.

Загальновідомо, що правочини на території незаконно створених на території України організацій не створюють правових наслідків. Це стосується й записів до трудових книжок працівників (лист Мінсоцполітики України від 18 жовтня 2017 року № 447/0/22-17/134). Проте, якщо внутрішньо переміщена особа надає трудову книжку, оформлену в установленому порядку, навіть із записами, які є юридично нікчемними, то в ній робиться запис на загальних підставах.

Відсутність запису про звільнення в трудовій книжці свідчить, що кандидат на вакансію й досі перебуває у трудових відносинах із попереднім роботодавцем. Тому, необхідно звернутися до суду про розірвання трудового договору в односторонньому порядку.

Проте, до трудової книжки не вноситься запис про припинення трудових відносин за рішенням суду. Оскільки, вищевказана Інструкція № 58 не передбачає такого запису. Запис про наступне працевлаштування вноситься на загальних підставах. Необхідно долучити копію судового рішення до особової справи в якості документу, що підтверджує дотримання вимог законодавства при укладенні трудового договору.

Щодо випробувального терміну для внутрішньо переміщеної особи, то згідно статті 26 КЗпП, випробування для такої особи не встановлюється.

Варто наголосити, що постановою Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993 року № 245 ( далі – Постанова № 245), встановлені певні обмеження для працівників державних підприємств, установ і організацій в зв’язку з роботою за сумісництвом.

Однак, зазначені обмеження не застосовуються до працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщаються з районів проведення воєнних дій на період їхнього проведення.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції» від 4 березня 2015 року № 81 ( далі – Постанова № 81), установлено, що на період проведення антитерористичної операції  обмеження, передбачені п. 2-4 постанови № 245 щодо тривалості роботи за сумісництвом, заборони роботи за сумісництвом (крім заборони, встановленої законом), порядку надання відпустки не застосовуються для працівників, які перемішуються з районів проведення ООС.

Постанова № 81 застосовується до працівників, які переїхали із районів проведення ООС з метою збереження життя та здоров’я і не припинили трудових відносин з підприємством, установою й організацією, яка залишилася в районі проведення ООС, та працевлаштувалися на роботу за сумісництвом на підконтрольній Україні території.

Якщо підприємство, установа й організація перемішені з району проведення ООС і працівники дали згоду й були перемішені разом із підприємством, установою, організацією, ця постанова не застосовується. Також постанова №81 не може бути застосована до працівників, які переїхали з району проведення ООС, припинивши трудові відносини з підприємством, установою й організацією, шо залишилися в такому районі.

Таким чином, внутрішньо переміщені особи можуть реалізувати своє право на працю на рівні із особами, які проживають на підконтрольній частині України. Держава сприяє в працевлаштуванні таких осіб, що підтверджується закріпленням додаткових прав та гарантій.

Додатково інформуємо, що дане роз’яснення не містить норм права, а носить лише рекомендаційний характер.

Джерело: kadrovik.ua

Написать комментарий